Акліматизація у горах

29/10/2014

Коментарів: 0

Автор: Юлия Аргунова

При підйомі на висоту одночасно зменшуються атмосферний тиск, парціальний тиск кисню в атмосфері та легеневих альвеолах, а також насичення гемоглобіну киснем (98% О2 у крові транспортується еритроцитами і лише 2% – плазмою). Це може викликати гіпоксію (кисневе голодування) – стан, що виникає за недостатнього постачання тканин киснем або порушення його використання в процесі біологічного окислення. Близьким за змістом є термін гипоксемія — знижений вміст кисню у крові. Кисень необхідний для процесів окисного фосфорилювання (синтезу аденозинтрифосфату (АТФ*); дефіцит О2 порушує перебіг всіх процесів в організмі, що залежать від енергії АТФ: роботу мембранних насосів клітин, що транспортують іони проти градієнта концентрацій, синтез медіаторів та високомолекулярних сполук — ферментів, рецепторів для гормонів та медіаторів. Якщо це відбувається в клітинах центральної нервової системи, нормальний перебіг процесів збудження та передачі нервового імпульсу стає неможливим.

Також існує ряд хвороб, маючи які не можна відправлятись у серйозний похід та на сходження – детальний перелік Ви знайдете тут.

Більш детально про такий стан, як “Гірська хвороба” в статті.

*Причиною переваги в умовах гіпоксії, вправ високої інтенсивності одержання енергії за рахунок вуглеводів, а не більше калорійних жирів є більший вихід АТФ: вуглеводи утворюють 6,3 молей АТФ/моль О2; жири – 5,6 молей АТФ/моль О2.

Висота над рівнем моря, мАтмосферний тиск,
мм. рт. ст.
Парціальний тиск О2 у зовнішньому повітрі
(Рнар.О2)мм. рт. ст.
Парціальний тиск О2в альвеолярному повітрі легень (Ральв.О2),
мм. рт. ст.
Ральв.О2
___________
Рнар.О2
Насичення гемоглобіну киснем, %
07601591020,641596
1500630132850,643994
3000530111690,621690
450043090520,577782
650033069360,521765
700030063300,476260
900022547260,553250

З наведеної таблиці можна зробити низку висновків:

Завдяки дивовижній властивості гемоглобіну жадібно приєднувати до себе кисень навіть при малих його тисках виявляється можливим пересування людини та життя її у високогір’ї.

Легкі реагують на нестачу кисню спочатку глибшим диханням (збільшенням його обсягу)):

Висота, м050006000
V повітря, що вдихається, мл7158001000

Ступінь насичення гемоглобіну людини киснем від висоти та зниження атмосферного тиску (відповідно кількості кисню) з висотою, а потім вже і наростанням частоти дихання. При зниженою щільності повітря природно зменшується і маса кисню, що міститься в ньому, тобто відбувається «зниження кисневої стелі».

Тому постачання киснем організму на великих висотах буде недостатнім, а теоретична потужність виконуваної роботи визначатиметься ступенем насичення гемоглобіну крові киснем..

І визначати, зрештою, тривалість акліматизації.

За сучасними уявленнями висоти до:

5300-5400 м – зона повної акліматизації, коли відпочинок та харчування повністю відновлюють витрачену енергію здорових людей;
5400-6000 м — зона неповної акліматизації (немає повного відновлення навіть при відпочинку);
6000-7000 м — зона адаптації (компенсаторні механізми організму працюють з великою напругою і повне відновлення життєвих сил хоч і важко, але короткочасно можливо);
7000-7800 м — зона часткової, тимчасової адаптації (організм починає витрачати власні резерви без можливості поповнення. Альпініст може перебувати у цій зоні до 4-5 днів);
свыше 7800 м — «зона висотної смерті» (перебування в ній протягом 2-3 днів без кисневого апарату викликає швидку детеріорацію (виснаження).

Про це багато хто знає. І все ж таки хочеться звернути увагу, що зазначені стани в цих висотних зонах мають на увазі вже наявність у висхідників адекватної акліматизації до цих висот. До речі: наведений вище графік пояснює чому щодо повноцінного відпочинку можливий на висотах 4200-4400 м.

Як тренуватися до висоти

Коли парціальний тиск повітря падає, то насичення киснем легень під час дихання знижується. Внаслідок чого виникає кисневе голодування різних тканин організму. Що призводить до послаблення процесів окислення та відновлення та інших реакцій у процесі життєдіяльності людини. Після цього загальний тонус і працездатність людини знижується (при тривалому голодуванні втрата свідомості, набряк легень, мозку). Для того щоб отримати необхідну кількість кисню, рефлекторно ми робимо більше вдихів-видихів, що призводить до почастішання пульсу, подальших процесів втоми та скупчення молочної кислоти в організмі, внаслідок недостатнього постачання організму киснем та перевантажень серця. Організм для того, щоб отримати необхідний обсяг кисню, для його життєдіяльності стимулює роботу серця до більш інтенсивної роботи, тобто збільшує частоту скорочень в одиницю часу. Але на високій частоті серцевих скорочень, як ми знаємо, довго зможуть працювати тільки підготовлені спортсмени, але так чи інакше серце втомлюється. Тому вихід із ситуації це збільшення обсягу серцевого м’яза, тобто. робочого об’єму прокачаної крові в одиницю часу, при якому частота серцевих скорочень буде незмінною або змінюватиметься, але незначно. Тим самим ми зможемо виконувати фізичну роботу на висоті довго без значних втрат працездатності.

Ми не будемо вникати в біохімічні процеси роботи серця під різними видами навантажень, зокрема кисневе голодування організму в режимі інтенсивних фізичних навантажень та інші процеси адаптації всередині організму, які залежать не тільки від тренованості людини, а й роботи організму на молекулярному, гормональному рівні (а ці показники у кожного індивідуальні, народність Шерпа, Непал на молекулярному та гормональному рівні звичайно спочатку більш стійкі до висотних сходження, тому що народжуються і живуть на висоті 4000-4500 м над ур. моря). Але ми знаємо (в результаті проведених досліджень), що найбільш підготовлені до таких видів навантажень спортсмени лижники (бігові лижі) та легкоатлети бігуни на довгі дистанції. Причина тому, більший обсяг серця щодо загальної маси людини (у борців і качків м’язовий об’єм серця набагато нижчий, ніж у легкоатлетів і навіть нижче, ніж у спортсменів). Це дозволяє прокачувати більший об’єм крові в одиницю часу при певній частоті серцевих ударів, і тим самим живити інтенсивніше за тканину організму киснем, в умовах, коли його мало і людина виконує фізичне навантаження. Серце – це м’язи, які мають свій ресурс та витривалість. Таким чином, чим більше цей обсяг м’язів, і чим більше він натренований, тим швидше і краще відбувається адаптація в умовах високих гір. То оптимальні тренування взимку краще лижами, у міжсезоння – стаєрським бігом пересіченою місцевістю. Цим тренуванням має бути присвячена левова частка фізичної підготовки тих, хто збирається у високі гори. Нещодавно вчені ламали списи з приводу того, яка розкладка сил при бігу є оптимальною. Одні вважали, що змінна, інші рівномірна. Насправді це залежить від рівня тренованості.

Для збільшення обсягу серця використовуються тривалі тренування не на максимальному пульсі, а на пульсі, що відповідає максимальному ударному об’єму.

«Тривале тренування при максимальному ударному обсязі – це, умовно кажучи, вправи на гнучкість для серця. М’язи женуть кров, і серце цим потоком крові починає розтягуватись. Сліди такого розтягування залишаються і поступово серце значно збільшується в обсязі. Його можна збільшити в 2, а на 35-40% майже гарантовано, оскільки серце – це «висячий» орган, на відміну від скелетних м’язів, і розтягується досить легко. Зниження ЧСС у витривалих спортсменів компенсується рахунок збільшення систолічного обсягу. Якщо у нетренованої людини у спокої вона становить у середньому близько 70 мл, то у висококваліфікованих спортсменів (з ЧСС у спокої 40-45 уд/хв) – 100-120 мл.

Якщо серце сильно гипертрофировано, то ЧСС може опускатися до 40-42 і навіть до 30 уд/мин. Такий пульс був, наприклад, у фінського бігуна, переможець Олімпіад 70-х, Лассе Вірена. Поряд з бігом, він та ін. Фінські спортсмени включали ходьбу в гору великим, великим кроком, з пульсом 120. Така ходьба в гору по кілька годин призводить до розтягування серця і рекрутування м’язових волокон в окислювальні (з IIb перетворюються на IIa-тип ).
Якщо потрібно збільшити ударний об’єм серця на 20%, треба тренуватися хоча б 3-4 рази на тиждень по 2 години (на пульсі 120-130 уд/хв, у якому досягається максимальний ударний обсяг). Якщо потрібно 50-60% додати, тоді треба тренуватися 2 рази на день по 2 години, хоча б 3-4 дні на тиждень. Щоб 100% гіпертрофію отримати, тобто зробити серце в 2 рази більше, то вже потрібні дуже великі обсяги. Це щодня по 4, по 5 годин. Такі тренування потрібно продовжувати протягом 4-5 місяців. Після цього людина буде просто розтягнуте серце. Причому підтримувати цей стан буде досить легко»

Для тих хто ще не вийшов на професійний рівень, щоб не загнати свій організм і уникнути сильної перевтоми спочатку варто починати з малих дистанцій 3 км і за два тижні тренувань довести тривалість до 5-6 км – 2-3 рази на тиждень. Далі як тільки зміцнієте виходити на заданий рівень тренувань 3-4 рази на тиждень із заданою тривалістю.

Ці рекомендації наведені для сходження вище 5600-6000 м над ур. моря. Плануючи сходження на Ельбрус, ви повинні скласти свій тренувальний графік таким чином, щоб ви біг був не менше 10 км, і загальна тривалість становила не менше 1 години, без урахування розминки та інших вправ для розвитку загальної фізичної витривалості.

ВАЖЛИВО НЕ ЇХАТИ В ГОРИ ПЕРЕТРЕНОВАНИМ!!!

Останній місяць перед виїздом слід зосередитись на відновленні:

Взагалі, слід сказати, що великі спортсмени, особливо з недостатнім висотним досвідом (невисоким, коротким, з перервою в сезонах) у горах чотири рази опиняються у групі ризику через:

Про це треба пам’ятати. Як і про небезпеку «загартування» та купання на маршрутах, про поїдання снігу. Месснер завжди пам’ятав про своє «слабке горло». А багато висотників-початківців навіть не здогадуються, що для переохолодження в горах вистачає часом однієї-двох сотень секунд при демонстрації мокрої спини, розкритого горла, відсутності шапки. У голові продукується 40% тепла всього організму, немає кращого способу швидко його віддати, як ходити без шапки. Шар поту, що миттєво випаровується на вітрі, відповідно до законів фізики забирає за цей час тепла набагато більше, ніж контакт з холодною водою (на цьому принципі заснований один з методів загартовування – обтирання гарячою водою, що вимагає великої акуратності і поступовості).

Перелік протипоказань загального та спеціального характеру для участі у високогірних експедиціях та сходженнях:

Попередження залізодефіцитних анемій

Якщо запастися більшістю вітамінів на користь, заздалегідь – справа більша частина марна, то щодо підвищення вмісту гемоглобіну все відбувається навпаки. З метою попередження залізодефіцитної анемії споживання заліза не менше ніж за місяць (мінімум 3 тижні) до гір має бути збільшено у раціоні харчування за рахунок:

Можна порадити:

ГемоХелпер (концентрат заліза, що знаходиться у високодоступній для людини гемовій формі та комплекс незамінних амінокислот);

Феррум лек (жув. таблетки);

Фенюльс (капсули).

Дуже добре себе зарекомендував себе комплекс заліза з етилендіамін-бурштинової кислоти. Що конкретно дає для гір нормальний чи підвищений вміст гемоглобіну? За власними відчуттями – переважно пом’якшує перші дні перебування на висоті. Хіба це мало?

0 0 голосів
Рейтинг статьи
Підписатися
Сповістити про
guest
0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі