Хроніки експедиції Ама-Даблам – Лхотце (8516 м). Сходження на Амадаблам. Частина 2
Хроніки керівника експедиції та засновника команди пригод Екстрімгід Олега Іванченка. Експедиція Ама-Даблам – Лхотце 2021. Частина 2.
Амадаблам – є вершина! Встигли у погодне вікно та до снігопадів.
Амадаблам – “страшно красиво”. Вершина магніт, на яку заглядаються всі, хто був на треку до Евереста, а зійти мріє багато хто.
Два учасники нашої групи були в Непалі вперше і, звичайно, не розуміли “красу” Амадаблам до кінця. А для двох інших – це друга спроба сходження: Ігор Коровін та Rostislav Khrapko. Мотивація у всіх була різна, і ми пішли вгору.
За останні два роки, яких я не був на Амадаблам, рельєф дуже змінився. Що стало зрозумілим, коли ми ходили на Айленд. За маршрутом вище 6000 м. льоду та снігу практично немає. Кішки потрібно вдягати за необхідності. “Mushroom ridge” більше немає, є скельний гребінь та трохи льоду внизу. Перед виходом на щабель 6400 (Табір 3) крутий зліт і навіть вертикальний льодовий ступінь, де ми використовували педаль. Вище С3 лід та скелі. Місцями крутість льоду до 50-60 °, перед вершиною відкрився бергшрунд.
Скоро Амадаблам буде такий собі Матерхорн, на який можна буде ходити в звичайних черевиках і без кішок.
Через суху зиму і малосніжну весну головна небезпека на горі – це ймовірність каменепаду. Нам пощастило, тому що вийшли після снігопадів і все каміння було під снігом, та й температура впала.
Кожен сезон перила (мотузки) на Амадаблам оновлюють (за сезон вони дуже сильно перетираються, або приховують лід, змінюється рельєф льодовика і потрібно вішати нові).
Невеликою інтригою перед стартом на гору стало те, що мотузки до вершини до дня штурму можуть не встигнути провісити. Сезон у Непалі цього року короткий і всі зусилля шерпів на Евересті та Лхотці. Оновлення мотузок на горі розпочали якраз під час нашого відпочинку перед горою. Поки ми йшли нагору, доважили мотузки до C3 та до вершини, але останні 100 м через бергшрунд залишились.
Щоб напевно та з запасом, ми вирішили стартувати з Табору 3 (6400) на вершину. Варіант ходити з C2 (6000) досить виснажливий, вихід не пізніше 0:00, спуск у табір після гори у світлий час доби проблематичний, іноді сходження з C2 – вершина -C2 займає більше 20 годин. Імовірність помилки у темний час доби на узвозі дуже велика. До того ж вихід із C3 можна планувати о 3:00-4:00. Що ми зробили.
Бергшрунд і до вершини повісили спільними зусиллями з шерпою, який вів індуса з киснем, використовуючи знайдені кінці мотузок на маршруті та своє спорядження. На горі ми були одні + шерпа та індус. На жаль, панорами на Гімалайський хребет ми не побачили – затягнуло хмарами.
Наш маршрут: Пангбоче – АВС (передовий базовий табір) – С1 (5800) – C2 (6000) – С3 (6400) – вершина – C3 – C1 – Пангбоче.
Якщо говорити про саме сходження та технічну частину: починається з Табору 5800 (С1) і до вершини, а потім нешвидкий спуск через ті самі табори. На спуску ми потрапили в снігопад і швидко піти з гори не вийшло? Усього на горі ми провели 7 днів. Закидання вантажу портерам до 5800, вище все автономно та на собі.
Частина групи вже в Катманду, а ми з Петром Шамборовським відновлюємо сили і зализуємо рани в Намче-Базар.
А ще під час сходження на Амадаблам у нас з’явився талісман, двірняк, який ми називали “Еверест”. Вона супроводжувала нас до Табору 1,5800 м, а потім зустрічала у Пангбочі на узвозі.
Спочатку ми її проганяли, а потім вирішили, що варто її погодувати.
Також дивіться інші частини нашої трилогії
Програма сходження на Амадаблам с ExtremeGuide